На вірш поетки з Чернігова створена пісня про осінь

Я – щира та багаторічна шанувальниця прекрасної творчості народних поетів України і «Золотих письменників світу», нашого всесвітньо відомого творчого подружжя з міста-героя Чернігова – Тетяни та Сергія Дзюби. Тож, тільки-но почувши про їхній новий великий диво-твір – сценічну кантату для сопрано, тенора, флейти та фортепіано «Крила Симаргла», просто одразу ж, із задоволенням, уважно, кілька разів, прослухала та переглянула всі ці пісні, вже виставлені на Ютубі, популярних порталах і в соціальних мережах.

Натхнення. «У позолоти теплі ріки давай завернем журавлів»

Взагалі, я постійно цікавлюся українським та зарубіжним мистецтвом, тож здивувати мене доволі складно. Однак кантата, котра звучить пів години, насправді, мене здивувала та вразила, – неймовірним, дивовижним, сміливим і таким чарівним авторським задумом! Тож маємо неповторну, дуже глибоку й водночас красиву, проникливу і зворушливу поетичну розповідь про життя людства на нашій планеті; про безкінечний всесвіт зірок і галактик та всесвіт окремої, таємничої, чудової людської душі. Ось так глобально, багатовимірно та небанально, надзвичайно розкуто, вільно, образно і головне – дуже цікаво!

Вабить національний український колорит, який проявляється в кожній пісні. Дивують мудрість, шляхетність, доброта, щирість та чистота почуттів і помислів. І все це – в одному органічно гармонійному творі, який пломенить, сяє, вражає та чарує почутим і побаченим. І, що особливо важливо, – це ж не якісь примітивні «шлягери», а унікально глибока, високодуховна симфонічна музика та прекрасний оперний спів, які привертають увагу широкого загалу, причому не лише в Україні, а й далеко за кордоном. Відверто кажучи, навіть не уявляю, як авторам вдалося поєднати таку потужну яскравість, пристрасть із чудодійною, камерною, тихою та затишною, молитовною витонченістю?!

Звісно, в цьому – велика майстерність видатних наших поетів Тетяни і Сергія Дзюби та знаменитого українського композитора, Шевченківського лауреата, професора Олександра Яковчука, який створив таку непересічну музику кантати. Зачаровують і спів Сергія Бортника (тенор) та Єлизавети Ліпітюк (сопрано), і віртуозна, блискуча гра Анатолія Вороб’я (флейта) та Анни Поліщук (фортепіано). Також я щиро аплодую чудовій мистецькій роботі звукорежисера Євгенія Жигуна та авторки прекрасних відеокліпів Надії Бойко. Це – професіонали найвищого рівня, і всі разом вони створили світовий шедевр, де надзвичайно вдало, органічно поєдналися вірші, музика, спів, гра, відео… Щиро дякую, друзі!

Кожна частина нової кантати заслуховує окремого захопленого відгуку. Я просто не можу не відзначити вальс «Не питай, чи кохаю», арію «І впаде яблуко», пісні «Це просто дощ», «Ти починаєшся» та «Я бачив нас обох»… Послухайте і подивіться – раджу від усієї душі!

Але особливо мене зачарувала і вразила пісня «Такої осені ще не було» на вірш Тетяни Дзюби. Як на мене, вірш пані Тетяни – просто геніальний, де кожна фраза – це неповторний, вишуканий, дотепний та унікальний афоризм. Це – так гарно, що хочеться повторювати за авторкою її неймовірну поезію, неначе цілющу молитву. Адже «такої осені ще не було од віку», тож мріється про справжнє диво: «У позолоти теплі ріки давай завернем журавлів». І якщо навіть інколи тихо бринить печаль, то це – напрочуд світлий смуток, котрий, справді, окрилює, вселяє віру та надію в наші чуйні серця. Тому і ми, і всі ці наші непрості та бентежні світи – не безнадійні.

Щиро вітаю авторів та виконавців – ви великі молодці та подвижники і справжні українці!

Олена Куннова,

головна бібліографка Чернігівської міської бібліотеки імені М. Коцюбинського